31/01/2022
Відгук учасниці гри. Мої слова тут зайві.
#оригінал
Здавалося, що я вже виплила на глибину. Ще тоді, 2018 року, коли переїхала до Вінниці і розлучилася після 13 років шлюбу. Бо саме з того моменту життя перетворилося на одвічне питання - ким я є? І були моря та океани усвідомлень, прозрінь та див, що пройшли крізь все моє нутро подекуди болем, а іноді повним розпачем.
А останні два тижні життя стали справжнім випробуванням через сумніви та страхи і постійні картини дежавю. Я питала у себе і вдень, і вночі: як вирватися із цих зачарованих тенет, із цього замкненого кола? Які думки відображають моє сьогодення?
Невипадкова випадковість. Подруга запрошує на гру «Купідон», сприймаю як знак. Іду з повним штилем на серці, нічого не очікую. Знаю лише, що частина пазлів життя вже склалася; інша, ще досі розкидана…
Кидаю кості, витягую картки, читаю і… розумію, що в них про мене. Спочатку весело, потім інтригуюче, ще пізніше болить серце, а далі сльози на кахелі вбиральні. І, чорт забирай, - усвідомлюю, що це вже не гра! Це життя, яке змушує копати глибше, дивитися, слухати і чути.
Якщо ви думаєте, що знаєте себе, значить ви не грали в «Купідон». Якщо ви думаєте, що життя - це низка випадкових подій, ви не грали у «Купідон».
Із самого початку, чорним по білому у всіх картках писалося із того, як почалося і продовжилося моє життя. Так, я росла з бабусею по батьковій лінії і мені від неї передалися і доброта, і гумор, і оптимізм, і про це свідчили картки які ми обрали всліпу на початку гри у якої є умовні правила - не потрапити в одне із двох умовних «болот», а потрапивши, вибратися із них.
Секрет у тому, що неможливо вибратись з «болота», якщо не усвідомиш, як туди потрапив.
В цій грі я вибралась найпершою, бо вкотре виплила на глибину)
Висновки:
- я не вмію відпускати, навіть те, що давним-давно віджило;
- - я боюсь просити, щоб не відмовили;
- я не дозволяю собі бути собою, зневажаючи свої бажання;
- - я вигадую та налаштовуюсь на перешкоди, яких не існує;
- я не вірю у власні сили.
- Варто було побачити, варто було визнати, що так і є, видихнути, відпустити, як враз почалися чудеса: інші цифри на шестиграннику, ті, що повели з «болота» до «медового місяця»; біль у серці обернувся на полегшення; накотила хвиля енергії; ще одна частина пазлів життя склалася воєдино.
Це була не гра. Це було справжнє життя.
Тож випадковість - це не збіг обставин - це відображення наших думок. Мої думки шукали відповідь. І коли нас попросили покласти на стіл поряд з собою свою особисту річ, я поклала кругле люстерко - символ мого замкненого кола, що відображає мої думки.
Скажу з повною упевненністю - нарешті це коло розірвано!
Щира і сердешна вдячність організаторам та ведучому гри в життя під назвою «Купідон». Завдяки вам я не боюся знову все починати з початку❤️
Дякую за за сміливість поділитися своїм життям і враженнями Марині
Дякую .vn за співорганізацію
Зіграємо в життя? Хто хоче, + в комент