22/01/2023
Як козаків архетипами пугали...
В "Чорному лебеді" Насіма Талєба описується такий феномен: люди спочатку спостерігають факти, а потім створють для них наратив, - поєднуючи їх як точки в цільну картину, і навіть вигадуючи причинно-наслідкові зв'язки.
Цей механізм є корисним для мозку, бо допамагає швидше оцінювати та запам'ятовувати події, але, коли ми зводимо цей допоміжний механізм психіки до абсолюту, він стає пасткою. Цією пасткою дуже часто користуються пропагандисти. Саме через цю пастку мінімум раз на покоління ми переглядаємо свою історію. А дехто, через це взагалі не вважає історію наукою - бо як можна вважати наукою купку розрізнених і недостатніх даних, з яких можна створити абсолютно протилежні за змістом картини?
Але особливого значення цей механізм набув для політиків, які часто не встоюють перед спокусою, приписати собі в заслугу, що сонце сьогодні знову зійшло на сході. А потім, у разі їхньої відставки, за тією ж логікою лякати, що без них Земля точно налетить на небесну вісь.
За цей тиждень ми побачили аж декілька таких випадків одночасно. Один з них - звільнення Арестовича, інший - підозра на корупційну схему космічного масштабу в МО на чолі з паном Рєзніковим.
І яке ж лайно тут полетіло з вентілятора! Як цікаво спостерігати за цією феєрією! Виявилося, що і народ у нас тупий, і вже не факт, що Україна переможе, (бо, дивись пункт 1), і це атака кремля на найефективнішого міністра оборони саме через його ефективність. (Так-так, саме ті хто сміються, коли Арестовича називають агентом кремля, не відчувають жодного когнітивного дисонансу, називаючи агентами кремля Бігуса, Шабуніна, Ніколова...). Тут і повторення історії Чорної Ради. І поразка через срачі Грушевського зі Скоропадським!.. Ох...
Про історію...
Кожен політик сучасної України хоча би раз проводив аналогію між собою чи своєю політсилою та історичними конфліктами з минулого. Ми навіть мали втратити державність через Майдан, бо Янукович був аналогом Грушевського.
Чому в Україні кількасот років не було власної держави? Чи змінилося б щось, якби не почубилися Грушевський і Скоропадський? А якби Махно з Петлюрою діяли спільно? Треба нарешті подорослішати і визнати найперше і найочевидніше. Ми не спотсрігали з ними на власні очі, аби знати чи правильно діяли ці постаті. Надто багато документів про нашу історію знищувалося протягом століть. А тих, що залишилися недостатньо аби судити.
Найімовірніша версія в тому, що бачення свідомих українців про національну державу, просто неможливо було втілити при тому рівні цивілізаційного розвитку. Бо ми завжди тяжіли до прямої демократії, а при зростанні чисельності населення та середньовічних комунікаціях вона просто раз позраз втрачала керованість.
З іншого боку, значна частина народу не усвідомлювала потребу у якійсь певній державі - вони асоціювали своє життя зі своєю хатою, землею, і не більше.
І це - повна протилежність нашого сучасного суспільства.
Знову ж таки, Україна не єдина країна, яка століттями не могла втілити мрію про національну державу. До неї був ще, наприклад, Ізраїль, який отримав і бачення країни, і її духовну основу, і законодавство навіть раніше самої країни - з Мойсеєм в пустелі. І, маючи все це, євреї майже дві тисячі років не мали не лише держави, а й своєї землі, на якій жити.
Який стосунок українська історія має до політичного сьогодення? Наскільки добре її знають ті особи, що намагаються проводити аналогії? Ні на скільки. Її ніхто не знає настільки добре. Наприклад дослідник історії, Данило Яневський, взагалі не бачить боротьби за самостійну українську державу на початку 20го сторіччя. Він каже: "За моїми враженнями, ця боротьба почалася лише 24 лютого 2022 року."
Про сьогодення...
Згадаємо початок повномасштабної війни... Українське суспільство, натреноване за вісім років війни, - не тільки АТО, а й корупції під час цього АТО, відсутності зброї, переслідування добровольців "українською" "владою", неприхованих державних зрад політичного керівництва та всілякого покривання цих зрад з боку правоохоронців та спецслужб... Суспільство, що навчилося діяти попри, а не завдяки, 24 лютого відправляється до воєнкоматів та центрів ТРО, волонтерить, допомагає з евакуацією, рятує тварин, лобіює українські інтереси на Заході, організовує безліч інших ініціатив - все це, не зважаючи на владу, а не під її керівництвом.
Навіть не тому, що влада погана, а просто, - бо суспільство так звикло. Суспільство встояло, а за кілька тижнів з'явився наратив... На блакитних екранах той самий Арестович заявив: Україна встояла, бо Зеленський не втік!
Суспільство (з подивом озирнулося...) "Дійсно не втік! А ми були такі заклопотані війною, що й не помітили!"
Від цього приписування заслуг до Вовки прилипло французьке прізвисько - Боневтік, а від цієї історії ОП відмивалася кілька місяців. Вже тоді стало зрозуміло, що насправді робить пан Арестович у публічній площині. І вже тоді його можна було звільняти за таке безглузде самовикриття.
Насправді, найбільшою користю і заслугою керіництва держави на початку війни став страх перед своїм народом, більший ніж страх перед ворогом, бажання не пасти задніх, коли суспільство виявило безпрецедентну за історію спостережень єдиність духу, самооргназацію і мобілізацію. Найбільша заслуга це те - що влада вирішила бігти ЗА народом.
А за кілька місяців та кількох успішних операцій, звільнення Харківщини та Херсонщини, як і на початку війни, у політиків знову виникла спокуса приписати заслуги собі.
А тут Суспільство, виваляне а бахмутській грязюці, розтрощене, стікаюче кров'ю від ран Кременчуга, Віниці, Херсона, Дніпра... (зморено...) "О! Нарешті у нашої держави з'явилося ефективне керівництво!".
Шо?
Коли ми виснажені, нам так хочеться, аби хтось міг нас вести. Але це ті самі люди, що півроку тому, бігли за суспільством. Вони можуть втомитися встигати за нами... Вони можуть втомитися вдавати чесних і почати пиляти гроші. Вони можуть навіть втомитися вдавати патріотів, бо багато з них не мислять України без... себе улюблених у владі.
Але не на них вистояла оборона, не вони втримали ектономіку на свої плечах, як би не хотілося комусь отримати за це політичні дивіденди.
Ми ведемось на ІПСО, відчуваємо паніку через загибель керівництва МВС, корупцію, відставки наче на них різко стало триматись те, що ніколи не трималось. Ми ведемось просто через шалену втому. Але нам доведеться усвідомити, що ті, хто дійсно здатен кудись вести цей народ, не будуть із тих, що насилу встигав за ним бігти. Вони все ще мають з'явитися. А поки доведеться нести свій хрест, не сподіваючись перекласти його на тих самих людей, від яких ми нічого не чекали 24 лютого 2022.
#історія #Арестович #Резніков
