07/03/2023
З рубрики "там же наши люді"
За 2014-2015 роки "легендарний морський котик", "кіборг" та "народний герой" Едуард Шеченко отримав всі 3 ступені орденів "За мужність" та 2 ступені "Богдана Хмельницького".
І все б добре, але з початку 2015 року добровольці батальону "Донбас" вже давали покази українським спецслужбам, що цей персонаж був організатором вбивства генерала добровольчого Чеченського батальону Іси Мунаєва (у лютому 2015 року), засідок на батальон Донбас у Дебальцевому (у 2014) та під Вуглегірськом, А також не просто був учасником ДТП з Семеном Семенченком у лютому 2015 року, - коли по дорозі на Чорнухіне УАЗик комбата врізався в БТР Шевченка, - а... його організатором.
Донбасівці втрачали побратимів і давали свідчення. Через цього покидька загинули: Іса Мунаєв, полковник Литвинський, полковник НГУ «Немо», солдати та сержанти Батальйону Донбас під Вуглегірськом та Дебальцевим.
А він тим часом отримував нагороди та давав інтервью, в яких обов'язково приділяв увагу дискредитації добровольчих батальонів та особисто комбатів. А весною 2016-го був підвищений до командуючого очаківського 73-го Морського центру спецоперацій, замість Юрія Олефіренка, який загинув у бою під Маріуполем при обставинах, схожих із загибеллю Іси Мунаєва.
Для медійної розкрутки потвори використовували весь спектр ЗМІ - від "президентських" каналів типу Прямий та 5-й, до відвертих спамерських помийок. Тепер СБУ заарештувало його - не просто як колаборанта, а співробітника ьосійського ГРУ ГШ з позивним "Мастєр".
Тим, що він не наробив ще більше бід, ми очевидно маємо завдячувати генералу Луньову, який у 2017 році відсторонив Шевченка з посади та відмовився поновлювати його навіть після рішення суду. Але та свора порошенко-муженківськівських патріотів досі на волі. Дають поради як воювати та розповідають як завзято вони 8 років готувалися до війни. (Ми навіть бачимо на чиєму боці).
А ще була свора "журналістів", які виконували замовлення, розкручували та забезпечували покидьку інформаційну підтримку. Вони активні і зараз. Такі чесні, добрі, патріотичні! Правда, роблячи з ьосійського шпигуна - українського героя, вони чомусь забули спитати у добровольців, які всі ці роки знали, попереджали і свідчили. Тобто - не зробили свою пряму, обов'язкову роботу. Навіть навпаки - займалися дискредитацією добровольчого руху.
Наприклад:
Галина Титиш, працювала в УП, зараз член Наглядової ради "Суспільного Мовлення" та ще кількох патріотичних ГОшок.
Руслан Рудомський з depo.ua, зараз пише для помийки "Обозрєватєль".
Олександр Білінський з "Лівого берега" зараз пише про війну для "Укрінформу".
Скільки ще таких?
Можливо зараз, на хвилі загального національного патротизму, вони пишуть та поводяться чесно. Але я не вірю у чесність людей, які 8 років робили героїв "на замовлення". Для них сьогоднішній патріотизм - це такий самий хайп, який добре продається. І правда існуватиме доти, доки вона відносна у ломбард.
-------
Коротка довідка на тему "ніщо не видавало у ньому шпигуна"...
Едуард Шевченко народився на Камчатці, в сім'ї ьосійського військового, проходив строкову службу у Владивостоці, (для чого, звісно, мав бути громадянином Ьосії). Але в 2000 році якимось чином став... українським морським піхотинцем у Севастополі. За словами очевидців, уже навесні 2014 року були свідки, що йому пропонували перейти на бік ьосіян.
https://www.facebook.com/dostali.hvatit/posts/pfbid029PyEdQB1R6x9iskDJtPNoKUTjoV5b6t9F28cTfdTSuhSFFybyYkYGGHVXtmuSR9pl?__cft__[0]=AZV01kupAiZ6Ixk0VkfinPhn8rA3Otr7VWKC5kxg0fO8lcgKaye9SMdSpOHm9gwixpHvALgW7pd7KSAuEAYRsa_MUI8nbbKjCuOy9CDxsW3Sgzhsp8Kljb92JIu2ivg_j0sZrUj_Yj7UJrMOMZDj6iAETmtvI9K04pfAlY24htmeIA&__tn__=%2CO%2CP-R