24/01/2023
🎉 Сьогодні день народження у композитора Станіслава Людкевича (1879–1979).
Його прізвище легко запам'ятовують діти на уроках музичної літератури, бо ж це "той, який сто років прожив". Його музику запам'ятати важче, бо й грають її нечасто. Зовсім складно визначитись з тим, ким він був насправді: напозір ексцентриком чи натуральним диваком, пристосуванцем чи борцем, генієм чи провінційним композитором?
Зібрали декілька спогадів учасників і спостерігачів життя Станіслава Людкевича.
🎯 Зеновія Штундер, дружина композитора:
«Коли прийшла радянська влада, і Людкевич починав її критикувати, йому докоряли: ”І це говорите Ви, хто присвятив “Кавказ” російським революціонерам?” На що композитор відповідав: “Я присвятив свій “Кавказ” борцям, а не пройдисвітам, які прийшли завойовувати українську землю.”
🎯 Юрій Шевельов, видатний мовознавець:
«Твір Людкевича тоді був для всіх нас Дев’ятою симфонією Бетговена»
"Але одна мистецька подія в приміщенні театру стала таким мистецьким тріюмфом. Це було концертове виконання «Кавказу» Станіслава Людкевича — 11 квітня 1943 року. Виступали потужні зведені хори, була симфонічна оркестра. Але не менш потужні струми текли від глядачів. Заля була повна, це було для присутніх справжнє свято. Це було справжнє ствердження гасла «Contra spem spero».
Бої йшли на схід від Харкова (німці були повернули його), кожний хотів чуда: щоб більшовики ніколи не прийшли знов на Україну, щоб німці зникли з неї, щоб країна стала незалежною. І могутня музика на всім до глибини серця відомі слова резонувала не тільки в повітрі, вона резонувала в кожному серці: «Борітеся — поборете!»
Твір Людкевича тоді був для всіх нас Дев’ятою симфонією Бетговена. Ми були щасливі. Ми були народ. Це було мистецтво. Тризубчики чи малі жовтоблакитні стрічки на закотах наших піджаків були не на одежі, а на серцях. Вони палали, як язики в день зшестя Святого Духа".
🎯 Зеновія Штундер про перебування Станіслава Людкевича у полоні в роки І Світової війни у Казахстані:
Ще поки не попав він так далеко від України, він там пробув майже тисяча і одну ніч. І раптом попав в такий орієнтальний той... І музичні враження там... Цілий ряд творів написав, власне, на цю тематику. У нього є п’єса...я забула, як вона називається. Пізніше, як він писав основну дію до “Запорожця за Дунаєм”, то він там включив ще одну вставну дію, де використав дещо з цих мотивів, яких він там наслухався.
І є багато інших власне – “Пісня до схід Сонця”... Там же мінаретів кожного ранку він слухав. Він там дуже багато для фортепіано писав. І, знаєте, там майже 2,5 років був. В нього була ностальгія, якої, якби туди не поїхав, то б ніколи не було. Він там відчув і написав таке. Найбільш так яскраво це почуття ностальгії було...
🎯 Євген Станкович, композитор:
Завдяки Станіславу Пилиповичу я просто потрапив в цю консерваторію. Справа в тому, що на той час в інших консерваторіях дуже мало приймали композиторів. Було, як правило, одне місце. Ми були вдвох – один мій колега і він був менше “підкований” як теоретично, так і музично. Але я писав якусь музику, яка деяким на той час здавалась підозрілою.
Коли стала мова про те, що, може, краще того взяти, Станіслав Пилипович, як мені передали, сказав: “Не говоріть дурниць! Хай дитина вчиться...” Воно практично вирішило мою долю. Ця людина для мене завжди залишалась в найбільш світлих постатей людських в моєму житті.
Музика Людкевича звучатиме сьогодні о 12:00 і 19:00.
