25/06/2020
https://www.facebook.com/628806384285666/posts/886744621825173/
Продовжуємо нашу рубрику "Міфи #ДІ".
Отже, МІФ 6: В інтернатах живуть сироти.
Спростовуємо☝️
Ми часто чуємо слово «сиротинці», коли мова заходить про інтернатні заклади. Але 92% дітей в інтернатах – не сироти❗️
Сьогодні в інтернатних закладах перебуває близько 96 000 дітей, з яких 90 000 мають батьків. І лише 6 тисяч з них – це діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування.
Діти страждають лише через те, що рідні батьки не хочуть або не можуть про них дбати.
Чому діти потрапляють в інтернати ⬇️⬇️⬇️?
🔹Бідність.
Дітей влаштовують до інтернатів через безробіття чи неспроможність батьків забезпечити їм повноцінне зростання та розвиток, що включають харчування, одяг, лікування, гідні умови проживання та ін.
🔹Доступ до освіти.
Часто батьки вважають, що єдиним способом здобуття освіти для їхньої дитини є навчання в інтернатному закладі. Багато освітянських закладів знаходяться далеко від місця проживання й не мають шкільних автобусів, або в громаді не організовані транспортні послуги з підвезення школярів до місця навчання. Батьки ж не мають змоги возити туди дитину щодня. Також для дітей з особливими потребами не завжди організоване інклюзивне навчання або немає досвідченого персоналу.
🔹Відсутність раннього втручання і підтримуючих послуг на рівні громади для дітей та сімей із дітьми для подолання складних життєвих обставин і підтримки у вразливих ситуаціях.
Сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах та не отримують своєчасної допомоги фахівців, не можуть належним чином опікуватися дитиною, задовольняти її потреби у вихованні та розвитку, а також, за наявності складної форми інвалідності або інших особливостей, – у догляді та реабілітації. Через це батьки змушені віддавати дитину із сім’ї до інтернатного закладу.
🔹Нерозвиненість сімейних форм виховання.
Інтернатні заклади є часто єдиною альтернативою для влаштування дітей, які були покинуті батьками або осиротіли. Недостатня кількість сімейних форм виховання – усиновлення, опіка/піклування, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, а також максимально наближених до сімейних (наприклад, малі групові будинки), часто робить інституції єдиним можливим варіантом для влаштування дітей.
🔹Відсутність у територіальній громаді мультидисциплінарних послуг та/або програм, що базуються на індивідуальній оцінці потреб дітей та їхніх сімей; нерозвиненість сімейного консультування і програм підвищення батьківської компетентності.
Ще раз наголошуємо, що суть #ДІ – допомогти розвинути такі послуги, аби дитина могла повернутися в сім’ю або в умови, максимально наближені до сімейних❗️
#ДІЯТИзарадидітей
